Ера етилованого бензину
Одна з головних причин надмірного забруднення вихлопними газами мегаполісів — низька якість автомобільного палива. Незважаючи на те, що «найстрашніший» етилований бензин вже більше 10 років (із 2003 року) заборонений в Україні, очистити атмосферу від наслідків його використання досі не вдається.
До 1942 року хворі на ангіну полоскали радянським бензином горло. Та наступні понад 60 років застосування тетраетилсвинцю, про такий антисептик й думати годі.
Ця отруйна органічна сполука свинцю, яку використовували для підвищення октанового числа, у 8 разів більш токсична, ніж металургійний свинець.
Ера етилованого бензину почалася в 1924 році в Америці з підприємства «Ethyl Corporation».
У СРСР тетраетилсвинець до 1942 року не застосовували тому, що:
• висока (в порівнянні з Лосанджелеською і Техаською нафтою) якість сировини, що добувалась в Грозному і в Баку;
• у вітчизняних автомобілів стискання в карбюраторних двигунах нижче, ніж в американських.
Але в 1942 році в СРСР надійшли перші партії американських вантажівок Studebekker і винищувачі з країн Атланти, які звикли працювати на етилованому бензині. Тому в СРСР спочатку закупили, а потім і налагодили виробництво тетраетилсвинцевої рідини.
Для виробників бензинових двигунів одна з найбільш злободенних проблем — самовільне займання бензину. Якщо при згоранні стандартна швидкість фронту полум’я повинна бути не вище 30 м/с, то коли виникає самовільне займання, вона досягає 2500 м/с. Тоді вивільняється дуже багато енергії.
Саме через це тепловий баланс у двигуні порушується. Як наслідок — агрегат швидко виходить з ладу.
У 1921 році два інженери з компанії Дженерал Моторс, Бойд і Міджлі, хотіли допомогти своєму другові, підприємцю, який збудував невелику електростанцію. Планувалося, що двигун електростанції буде працювати на гасі, але він працював зі збоями, дуже детонував, і в будь-який момент міг вийти з ладу. В гасі було низьке октанове число. Здатність тетраетилсвинцю підвищувати октанове число гасу, виявили під час цілеспрямованого пошуку речовини, здатної знижувати детонацію двигуна.
Під час експериментів було встановлено, що тетраетилсвинець — синтетична речовина, яка може піднімати опір до самовільного займання навіть низькопробного і дешевого бензину.
Випробування, проведені з бензином на автомобільних двигунах, теж показали позитивний результат. Керівники Дженерал Моторс зареєстрували патент на відкриття і, об’єднавшись з двома іншими корпораціями — «DuPont» і «StandardOil», створили підприємство, що випускає антидетонуючу присадку на основі тетраетилсвинцю.
Керівники підприємства почали отримувати величезні прибутки. Але вони ретельно приховували факти отруєнь на своїх фабриках, заперечували отруйність тетраетилсвинцю. Сам Томас Міджлі отримав отруєння цією речовиною, і довго лікувався, але так і не зізнався, що його дітище завдає шкоди довкіллю і людям.
Навіть в назві підприємства, що займалося виробництвом тетраетилсвинцю в Америці, про отруйний метал мовчали, щоб не лякати людей. Компанія називалася «Ethyl Corporation» (Етилова корпорація).
ТЕС — скорочена назва тетраетилсвинцю. Шкідливий вплив на організм людини ця сполука продемонструвала на заводах «Ethyl Corporation» в перші дні своєї появи. ТЕС — летюча сполука, її пари потрапляють в організм з повітрям та через шкіру. Поєднання етилу зі свинцем впливає на нервову систему та головний мозок. Якщо відбувається постійний контакт із цією речовиною, вона накопичується в нирках і печінці.
Зараз використання етилованого бензину заборонено в усіх країнах Європи і в багатьох штатах США.
Вчені розробили синтетичний аналог етилованого бензину — біобензин. Він відрізняється від етилованого бензину тим, що містить етиловий спирт. Такий бензин дуже популярний у Німеччині та Фінляндії.
